Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області Наталею Махно проведено семінар з питань трудового законодавства у Пологовому будинку №2 ім. «Святої Анни». Слухачі порушили питання укладання строкового трудового договору.

 Фахівець Управління роз’яснила, що даний трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін. Згідно з ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір може бути укладено у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, загалом не відрізняється від правового становища працівників, які уклали трудові угоди на невизначений термін. Зокрема, вони також мають право на відпустку, грошову компенсацію за невикористану відпустку та інше. Найсуттєвішою ж відмінністю між безстроковими та строковими трудовими договорами є те, що останні, зазвичай, припиняються внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено.

Строковий трудовий договір може укладатися для заміни тимчасово відсутнього працівника.

Строкові трудові договори підлягають припиненню по закінченню строку. Однак, самого лише факту закінчення строку договору все одно замало для припинення його дії – для цього необхідно волевиявлення хоча б однієї зі сторін договору. Роботодавець, що бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (закінчення строку договору).

Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників день звільнення працівника є останнім днем його роботи, тобто останнім днем дії строкового трудового договору. Якщо в останній день строку трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини фактично тривають, договір вважається продовженим на тих же умовах, але вже на невизначений строк. Якщо в останній день роботи працівник на роботі був відсутній внаслідок тимчасової непрацездатності або без поважних причин, наказ про звільнення видається, вноситься запис про звільнення в трудову книжку, а працівника телеграмою чи рекомендованим листом повідомляють про звільнення і необхідність одержання трудової книжки.

Окрім того, звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності у зв’язку із закінченням строку трудового договору не позбавляє його права на одержання допомоги по соціальному страхуванню протягом строків, встановлених листком непрацездатності.

Закон не перешкоджає тому, щоб за згодою сторін припинялися трудові договори, укладені на невизначений строк. Однак, практична потреба у використанні п. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторін) незначна і з’являється, насамперед у сторін строкового трудового договору для його дострокового припинення, коли в кожної зі сторін немає права на дострокове розірвання строкового трудового договору, тобто за згодою сторін може припинитися як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Таке припинення можливе в будь-який час, коли між власником або уповноваженим ним органом і працівником досягнута угода про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору може надходити з боку як працівника, так і власника або уповноваженого ним органу. Якщо друга сторона погоджується з висловленою пропозицією, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору, і працівник звільняється з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Закон не встановлює форми угоди сторін про припинення трудового договору. Тому така угода може бути виражена як в усній, так і в письмовій формі, але більш доцільною є письмова форма, оскільки вона є достовірним фактом досягнення угоди між сторонами. Якщо пропозиція про припинення трудового договору надходить від працівника, то він подає письмову заяву, в якій викладає своє прохання про звільнення з роботи та зазначає конкретну підставу звільнення.

При звільненні працівника з роботи видається наказ, в якому зазначаються підстава розірвання трудового договору з посиланням на відповідний пункт і статтю закону. На підставі цього наказу до трудової книжки вноситься запис про звільнення із зазначенням причини та посиланням на відповідну статтю КЗпП України. Звільнення не може здійснюватися з підстав, не передбачених законом.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про відпустки”. У цьому випадку дія трудового договору продовжується до закінчення відпустки.