Трудовий договір про дистанційну роботу - окремий вид трудової угоди, на підставі якої працівник буде виконувати певну роботу (трудову функцію) поза межами місцезнаходження роботодавця та поза його контролем (тобто за межами офісу компанії або організації).

При укладенні трудового договору про дистанційну роботу між працівником та роботодавцем виникають трудові відносини та поширюються на працівника соціальні, економічні та інші гарантії, передбачені трудовим законодавством (право на щорічну оплачувану відпустку, лікарняний, щомісячну заробітну плату не нижче встановленого законом мінімального розміру).

 Для оформлення дистанційного працівника необхідно:

-         отримати від особи документи для прийняття на роботу (трудову книжку, паспорт, свідоцтво про освіту тощо);

-         отримати заяву працівника про прийняття на роботу із вказівкою на дистанційну роботу;

-         підписати письмовий трудовий договір про дистанційну роботу;

-         видати наказ про прийняття на дистанційну роботу та ознайомити з ним  працівника;

-         повідомити ДПС про прийняття на роботу працівника;

-         за бажанням працівника зробити запис до трудової книжки (без вказівки про дистанційну роботу);

-         ознайомити працівника з умовами трудового договору, роз’яснити права та обов’язки, умови праці, проінструктувати з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, визначити спосіб ознайомлення з наказами та розпорядженнями тощо (ст. 29 КЗпП України).

У договорі про дистанційну роботу слід передбачити наступні умови: посада працівника, його права та посадові обов’язки (вид та обсяг роботи); порядок дистанційної роботи (наприклад, завдання на електронну пошту або через програму із зазначенням терміну його виконання); порядок та строки виконання завдання (за розпорядженнями або вільний у виборі інструментів); порядок і строки подання працівниками звітів про виконану роботу; основне місце роботи, сумісництво або суміщення; робоче місце (якщо воно визначене), особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці в офісі; строк дії договору (строковий або безстроковий) договір, умови пролонгації; умови оплати праці; робочий час, час відпочинку (обід), відпустка; правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо про це домовлено у трудовому договорі; періодичність та порядок проведення роботодавцем інструктажів (навчання) працівників з питань охорони праці і протипожежної охорони; відповідальність працівника за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на робочому місці; відповідальність роботодавця за техніку безпеки обладнання, якщо таке передається працівнику; розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів. Якщо в трудовому договорі про це не зазначити, тоді обов’язок забезпечення покладається на роботодавця, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

У трудовому договорі обов’язково прописують трудові обов’язки працівника (посадову інструкцію), їхній об’єм та чіткий перелік.

Якщо такі моменти не прописати в договорі (або в наказі на час картину) і не ознайомити працівника з такими умовами контролю, то буде неможливо в майбутньому довести порушення працівника трудових обов’язків, наприклад, під час звільнення або виплаті заробітної плати.

Законом не передбачено автоматичного контролю за дистанційними працівниками. Про це треба роботодавцю подбати окремо і прописати в договорі або в наказі.

Також слід у трудовому договорі визначити порядок організації віддаленої роботи (підпорядкованість, час на період відключення (перерва), строки та порядок подання звітів щодо виконаної роботи, порядок та частота перевірки електронної пошти тощо).