Головний державний інспектор відділу з питань праці західного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області надає роз’яснення щодо оплати праці за час відрядження.

 Відрядження – це поїздка працівника до іншого населеного пункту для виконання службового доручення або навчання за наказом керівника. При цьому законодавство зобов’язує установу оплатити відрядження – нарахувати зарплату за час поїздки та компенсувати можливі витрати – виплатити добові на відрядження.

Статтею  121 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) щодо гарантій і компенсації при службових відрядженнях, передбачено, що за працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) та оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Отже, щоб розрахувати суму, яку належить виплатити співробітнику за час відрядження, необхідно розрахувати і порівняти дві величини: середньоденну зарплату та денну заробітну плату, розраховану, виходячи з тарифної ставки (окладу) працівника, за місяць, у якому він перебував у відрядженні. З цих величин необхідно вибрати більшу і на її підставі розрахувати суму оплати часу відрядження.

Оплачуються всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем роботи, з якого відряджено особу.

Середньоденна зарплата за час відрядження розраховується відповідно до Порядку «Про обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядку № 100), виходячи з виплат, нарахованих працівникові у розрахунковому періоді.

Загалом розрахунковий період для визначення середньоденної зарплати становить два календарні місяці роботи перед місяцем відрядження (з першого по перше число). Середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення виплат за цей період на кількість фактично відпрацьованих робочих днів.

Якщо протягом цих місяців співробітник не працював, то середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, а якщо протягом і цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня — виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановленого йому в трудовому договорі. Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати, які включаються та не включаються до сукупного доходу для обчислення середньої заробітної плати, наведено в пункті 3 та 4 Порядку № 100.

Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому їх нараховано, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі.

Для розрахунку одноденної заробітної плати потрібно суму повного окладу (тарифної ставки) відрядженого працівника та інших нарахованих йому в місяці відрядження виплат (премії, доплати, суми індексації тощо) поділити на кількість робочих днів у цьому місяці за графіком роботи підприємства (працівника).

Сума оплати днів відрядження, виходячи зі звичайної зарплати, визначається як добуток одноденної заробітної плати та кількості днів відрядження.