До Урядової гарячої лінії звернувся працівник одного із підприємств м. Світловодська після того, як підприємство при звільнені утримало всю його заробітну плату для покриття заподіяної ним шкоди.

Під час розгляду звернення, Управлінням виявлено, що в порушення вимог трудового законодавства підприємство здійснило утримання із заробітної плати працівника в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток. Також, при утриманні із заробітної плати підприємство допустило відрахування з компенсаційних виплат, а саме, була  утримана грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

 На виконання припису, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 9500 грн. було повернуто працівникові.

Що треба знати та пам’ятати!

Нормами Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено випадки, умови та встановлено обмеження щодо розміру відрахувань із заробітної плати.

Так, статтею 128 КЗпП передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - 50% заробітної плати, що належить до виплати працівникові.

Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в п. 3, 5, 6 ст. 36 і п. 1, 2 і 5 ст. 40 КЗпП, а також при направленні на навчання та в зв’язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136 КЗпП).

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50% заробітку.

Обмеження, встановлені ч.1 та 2 ст. 128 КЗпП, не поширюються на відрахування із зарплати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.

Звертаємо увагу, що відповідно до ст. 129 КЗпП не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством, не звертається стягнення.