В Івана Федоровича тяжко хворіла дружина. На лікування чоловік віддавав останнє, але тяжкий перебіг COVID-19 не залишив жінці шансів: після 10 днів стаціонару вона померла.

Через деякий час чоловіку треба було повертатись до реалій звичайного життя, в тому числі й відшкодовувати позики, взяті на лікування дружини. Вона працювала завучем сільської школи, а чоловік, як спадкоємець, мав отримати кошти за лікарняний та компенсацію за невикористану дружиною відпустку.

Саме в цей час школа, у трудових відносинах з якою перебувала жінка, була виведена із структури одного навчального об’єднання і ввійшла до складу освітнього закладу іншої територіальної громади. Працівники під час зміни підпорядкування навчального закладу не звільнялись.

 Іван Федорович подав документи для виплати належних сум якраз у той період коли відбулась зміна засновника та підпорядкування навчального закладу. Але вийшло так, що обидві громади відмовились виплачувати кошти. Тоді чоловік звернувся з листом до Управління Держпраці у Кіровоградській області, щоб отримати роз’яснення, яка установа має здійснити належні виплати.

Інспектор праці роз’яснила заявнику, що відповідно до законодавства у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником.

Інспектор також роз’яснила норми законодавства та відповідальність за їх недотримання директору школи. І протягом кількох днів відділ освіти виплатив Івану Федоровичу всі належні кошти.

Джерело: сайт Держпраці, рубрика Реальні історії вирішення проблемних питань