Стан виплати заробітної плати віднесено до основних показників соціально-економічного розвитку кожного регіону, є одним із основних показників соціальної стабільності суспільства. 

   Але 30 керівників підприємств на Кіровоградщині не піклуються про стабільність. Своїми діями чи бездіяльністю протягом тривалого періоду створюють чималі борги по заробітній платі, по платежах до Пенсійного фонду України та інших обов’язкових платежах підводячи підприємство до банкрутства. Так, заборгованість на економічно-активних підприємствах області станом на 01.10.2015 року складала 10,9 млн.грн., що більше проти 01.01.2015 року на 4,2 млн.грн., в тому числі борг на підприємствах державної форми власності – 141,1 тис.грн., комунальної – 2,4 млн.грн., недержавний сектор економіки – 8,3 млн.грн.

   Утворено заборгованість на ПАТ «Кіровоградський завод гідравлічних машин» «Цукрогідромаш», СП ТОВ «Світловодський побут».

Збільшено заборгованість на ТОВ «Завод-Фірма «Ось»,  ДП «Кіровоградтепло», ТОВ ЦНТУУНГА, ДП «Межиріцький вітамінний завод», ДАК «Укрмедпром», ПАТ «Капустянський граніт» та інших підприємствах.

         Заборгованість із заробітної плати підприємств-боржників носить досить тривалий характер.

        З метою найшвидшого погашення заборгованості по заробітній платі здійснюється тісна співпраця Управління Держпраці у області з органами державної виконавчої влади, з правоохоронним та усіма контролюючими органами для вжиття відповідних заходів реагування до керівників-порушників законодавства про оплату праці.

         Адже відповідно до чинного законодавства за порушення законодавства про оплату праці винні посадові особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності. Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначена сума стягнення за порушення термінів виплати заробітної плати, або виплату її не в повному обсязі з винних посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у сумі від тридцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

         Крім того, безпідставна невиплата заробітної плати, відповідно до  ст. 175 Кримінального кодексу України, карається штрафом у розмірі від ста до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. А відповідно до п.2 зазначеної статті, якщо невиплата заробітної плати стала наслідком нецільового використання коштів, призначених на виплату заробітної плати – винна особа карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

      За результатами виявлених правопорушень за поданням Управління Держпраці у області протягом 9 місяців 2015 року винесено судами  90 постанов про накладання штрафів за порушення законодавства про працю, органам прокуратури надіслано  3 матеріали перевірок з ознаками навмисної невиплати заробітної плати працівникам і порушено 2 кримінальних справи.

         Але, як показує практика навіть ці заходи не завжди бувають достатніми для вирішення питання ліквідації заборгованості із заробітної плати працівникам окремих підприємств. Для цього також необхідні активні дії і самих працівників, яким заборгували заробітну плату. На даний час дієвим заходом повернення боргу є примусове його стягнення через судові органи.

     З введенням в дію з 01.09.2005 року Цивільного процесуального кодексу України спрощена процедура стягнення належних працівникам коштів шляхом видання судового наказу, який є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів. Для цього працівнику, якому заборгували заробітну плату, пропонується на підставі ст. 96, 97 та 98 Цивільного процесуального кодексу України звертатися з заявою про примусове стягнення заробітної плати до суду за місцем проживання. У заяві повинно бути визначено:

         найменування суду, в який подається заява;

         ім’я заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

         вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

         перелік документів, що додається до заяви.

              Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів. До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

      У разі звернення до суду, згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», позивачі – робітники та службовці за позовами про стягнення заробітної плати та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин, звільняються від сплати державного мита, а також за ст.18 Цивільного процесуального кодексу України від відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Начальник Управління

Держпраці у Кіровоградській області                                             С.Подорожний