На сучасному етапі розвитку України все більше занепокоєння  українського та міжнародного суспільства викликає таке негативне явище, як корупція. Щодо відповідальності за одержання службовою особою неправомірної вигоди, про способи приховування, найтиповіші предмети неправомірної вигоди роз’яснення надає головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції Управління Держпраці у Кіровоградській області Ангеліна Мусієнко. 

 Злочини за своєю суттю є протиправними діяннями. Вони посягають на звичний устрій життєдіяльності громадян і людей, усталений порядок функціонування окремих інституцій. Особливою суспільною небезпекою вирізняються й злочини у сфері службової діяльності, адже вони характеризуються такими ознаками: продуманість і ретельна спланованість, комплексність, вчинення з використанням корумпованих зв’язків і фахівців.

Стаття 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України) передбачає відповідальність за одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою передбачає те, що особою злочинця є службова особа.

Криміналістична характеристика хабарництва традиційно об'єднує її елементи, до числа яких належать:

способи вчинення злочину;

способи приховування;

слідова картина;

місце, час і обстановка події злочину;

особи злочинців (хабародавця і хабароодержувача).

Визначення поняття неправомірної вигоди надано в примітках до декількох статей КК України. Зокрема, у примітці до ст. 364-1 КК України вказано, що під неправомірною вигодою у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 КК України необхідно розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. У статтях 354, 368-3, 368-4 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, що перевищують 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

Способи одержання неправомірної вигоди дуже різноманітні, тому що охоплюють значний діапазон у тій чи іншій сфері службової діяльності. Поряд із традиційними способами давання неправомірної вигоди, наразі ці способи стали більш витонченими.

За своїм змістом неправомірна вигода може мати різний характер. Наприклад, неправомірна вигода, що дається за певні дії або бездіяльність до їх вчинення, розглядається як підкуп. Неправомірна вигода може мати характер систематичної винагороди за загальне заступництво, систематичне сприяння у здійсненні якої-небудь діяльності тощо.

В одержанні неправомірної вигоди бере участь, як мінімум, дві особи, тобто та, яка надає неправомірну вигоду, і та - яка отримує цю неправомірну вигоду. Зазвичай, вони однаково зацікавлені в приховуванні вчиненого.

Одержання неправомірної вигоди може мати різні форми, зокрема, це отримання:

- коштовних подарунків (житлових будинків, квартир, гаражів, транспортних засобів, меблів, одягу);

- грошей (в тому числі — валюти);

- цінних паперів;

- всіляких вигод матеріального характеру (закордонних туристичних поїздок, сприяння в одержанні кредитів під занижену процентну ставку, придбання товарів за низькими цінами, оплата за вступ і навчання дітей у закордонних й вітчизняних навчальних закладах, виплата завищених гонорарів за публікації, оплата теле- та радіочасу з метою розміщення реклами службової особи, сприяння в проведенні виборчої кампанії, конкурсів краси та інших престижних конкурсів, сприяння у призначенні на вищу посаду тощо).

Способи приховування одержання неправомірної вигоди вирізняються двома групами чинників:

- з одного боку, суб’єктивними інтересами й можливостями особи, яка надає неправомірну вигоду,

- з іншого — об’єктивною обстановкою.

Залежно від названого, одержання неправомірної вигоди набуває найрізноманітнішого характеру. Водночас способи його приховування багато в чому залежать від сфери діяльності осіб, де факти одержання неправомірної вигоди мають місце.

Незважаючи на різноманіття структур, де ті чи інші дії можуть бути вчинені (не вчинені) за неправомірну вигоду, способи приховування цього злочину досить типові і полягають, головним чином у наступному:

- підробка в документах або створення нових документів, що відбивають прийом на роботу, просування по службі;

- створення фіктивних реєстраційних документів;

- виправлення дат, підробка підписів у документах;

-описки що допускаються в письмових документах (наприклад, в фінансових документах, актах перевірок, тощо);

- особисті вказівки керівництва про необхідність прийняття певних осіб до установи, підприємства, організації, маючи на меті їх посадову залежність від керівника чи інших відповідальних осіб;

- прийняття неправомірних управлінських рішень шляхом оформлення протоколів неіснуючих зборів, видання наказів, розпоряджень.

- поширення відомостей про сувору дисципліну в тій чи іншій установі, законослухняність її керівників, непідкупність окремих чиновників, що створює маскувальну «ширму» отриманню неправомірної вигоди під її прикриттям, тощо.

Слід зазначити, що наведені чинники не вичерпують усіх можливих варіантів приховування одержання неправомірної вигоди; більше того, названі форми удосконалюються, оскільки законодавство, яке регулює сучасні суспільні відносини, має безліч прогалин, що використовуються окремими особами в злочинних цілях.

Об’єктивними чинниками, що визначають приховування одержання неправомірної вигоди є:

- відсутність суворої регламентації діяльності підприємств та установ;

- недостатній контроль з боку керівництва, вищих органів або повна його відсутність;

- зміни в законодавчих актах, які створюють умови для використання окремих прогалин з метою одержання нібито правового підґрунтя для приховування злочинної діяльності тощо.

Найтиповішими предметами неправомірної вигоди, можуть бути:

 гроші та коштовні речі, передані одержувачу неправомірної вигоди;

 чеки, товарні ярлики, етикетки від предметів, переданих одержувачу неправомірної вигоди;

сліди речовин з предмета неправомірної вигоди на одязі та тілі одержувача (наприклад, в одному випадку на одязі одержувача неправомірної вигоди була виявлена шерсть звіра, переданої як неправомірна вигода);

сліди рук давальника неправомірної вигоди на окремих предметах обстановки кабінету одержувача неправомірної вигоди при його заяві, що названа особа ніколи не відвідувала його кабінету;

сліди пальців рук на предметі неправомірної вигоди давальника й одержувача, при їх заяві, що вони не перебувають ні в яких взаємовідносинах;

сліди в транспортних засобах осіб, які брали участь у передачі й одержанні неправомірної вигоди — у машині давальника або одержувача при запереченні подібної зустрічі й передачі неправомірної вигоди;

сліди взуття, транспортних засобів в місцях зустрічі, слини на залишених недопалках сигарет.

Сліди одержання неправомірної вигоди можуть мати також і упредметнений та документальний характер. Останнє має місце за обставин, коли передача неправомірної вигоди знаходить своє відображення в певних документах, що підтверджують незаконну діяльність (дії) службової особи або вуалюють певні протизаконні дії за надані послуги чи вигоди.

До таких документів можуть бути віднесені:

платіжні картки, перекази, квитанції магазинів тощо, як дій, що свідчать про передачу неправомірної вигоди;

протоколи засідань, посвідчення про відрядження, які відбивають факти незаконних дій, вчинених за неправомірну вигоду;

рахунки ресторанів, готелів, документи про одержання путівок, що відбивають рівень взаємовідносин давальника й одержувача неправомірної вигоди;

документи, які фіксують одержання квартири, кредиту, купівлю автомашини (так звані реєстраційні документи) та інше;

розпорядження, протоколи засідань, так звані управлінські документи;

документи, що відображають дії давальника неправомірної вигоди в інтересах одержувача, зафіксовані в бухгалтерських документах про одержання премії, заробітної плати, видачу позики, путівки для відпочинку тощо (так звані бухгалтерські документи);

особисті записи давальника й одержувача неправомірної вигоди, які фіксують ті чи інші обставини, пов’язані з одержанням або дачею неправомірної вигоди (листи, записки), у тому числі й такі, в яких факт одержання неправомірної вигоди завуальовано іншими найменуваннями (наприклад, послання від особи та ін.);

записи телефонних переговорів, одержані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Одержання неправомірної вигоди може відбуватися в будь-який час, як в денний, так і у вечірній. Багато в чому вибір часу залежить від місця вчинення злочину.

 Наприклад, якщо одержання неправомірної вигоди відбувається в службовому кабінеті, то, зазвичай це трапляється впродовж робочого часу. Якщо як місце одержання неправомірної вигоди обрано готель, ресторан, то час обирається вечірній або нічний.

Місце передачі неправомірної вигоди визначається залежно від того, який характер вона має — упредметнений (матеріальні цінності, гроші, коштовності та ін.) або неупредметнений (різного роду розпорядження, накази, ліцензії комерційних підприємств, дозволи на видачу позичок тощо).

Місцем передачі неправомірної вигоди, що має упредметнений характер, можуть бути:

- службовий кабінет посадової особи;

- квартира, дача або машина давальника чи одержувача;

- ресторани, бари, громадський транспорт, сауни, в яких відбуваються як заплановані, так і незаплановані зустрічі давальника й одержувача;

- номера готелів або службових приміщень, про зустріч у яких домовлялися давальник з одержувачем;

- умовні місця в парках, на вулиці, у магазині, у потязі та інших місцях, про які заздалегідь домовилися учасники злочину.

Що ж стосується неправомірної вигоди, яка має неупредметнений характер, то місцем вчинення злочину, як правило, є та організація, відомство, структура, де відбувається оформлення тієї або іншої документації, характер якої має форму неправомірної вигоди.

Одержувачами неправомірної вигоди переважно є особи, які займають відповідальне службове становище з більшими владними повноваженнями, ніж рядові службовці. Вони бувають пов’язані за родом своєї діяльності з представниками суб’єктів господарювання.

У цьому аспекті великого значення набуває психологічна сторона владних повноважень, до яких посадовець ставиться по-різному.

В психології прийнято розрізняти три основні типи ставлень до владних повноважень, якими наділена особа.

Так, перший тип характеризується вільним, не орієнтованим на законні розпорядження ставленням, що допускає порушення, які межують зі зловживаннями або злочинами.

При цьому міра відповідальності особи за допущені відступи від законних посадових рішень не є перешкодою для різного роду діяльності. Ця особа може систематично одержувати неправомірну вигоду за ті чи інші рішення або дії. Цій особі притаманне почуття вседозволеності, а також упевненість, що вона вправі вимагати неправомірну вигоду. При цьому право її одержання розглядається цією людиною як неодмінність, супутня її діяльності.

(Подібне найчастіше має місце в медичних установах, вищих навчальних закладах, в органах, які реєструють одержання ліцензій на зайняття підприємницькою діяльністю).

Другий тип вирізняється ставленням посадової особи до своїх владних повноважень з острахом, що пов’язано з побоюванням відповідальності, втрати займаного місця, посади. Така особа рідко приймає владні рішення, прагнучи їх перекласти на іншого, тим паче такі рішення, що мають протиправний характер.

Як правило, такі особи залучають до злочину посередників, щоб позбавити себе можливої відповідальності. Одержання неправомірної вигоди вони допускають нечасто, при цьому ретельно маскують уявною вимогливістю щодо прийняття будь-яких владних рішень з метою створення враження власної непідкупності.

Третій рівень психології ставлення посадовців до своїх владних повноважень характеризується як норма, тобто розпорядження владою в параметрах і межах, установлених законодавством і посадовими функціями. Такі особи ставляться до своїх службових обов’язків достатньо відповідально, тому вкрай рідко бувають суб’єктами злочину цієї категорії.

Стримуючими чинниками тут служать висока мораль і законослухняність, які зазвичай переступити неможливо. Таке ставлення до владних повноважень може мати місце на всіх рівнях, пов’язаних із займаною посадою.

Передача предметів неправомірної вигоди може мати безпосередній та опосередкований характер.

У першому випадку передача грошей, коштовних предметів, документів походить із «рук у руки», шляхом обміну конвертами, згортками тощо.

Опосередкована передача здійснюється через умовне місце, схованку або із цією метою може бути використаний посередник.

Як приклад, у вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2018р. встановлено, що до фізичної особи-підприємця звернулася службова особа з проханням посприяти йому в отриманні неправомірної вигоди від фізичної особи – підприємця Р. (за приховування наявних порушень, виявлених під час перевірки) шляхом надання йому рахунку на закупівлю будівельних матеріалів на суму 25 тис. грн. з метою створення видимості цивільно-правових відносин між суб’єктами підприємницької діяльності.

Просте посередництво полягає в передачі предмета неправомірної вигоди й наданні переваг, що вимагаються, вигодоодержувачу з використанням одного посередника.

Складне посередництво виражається або в поділі функцій між посередниками, або в збільшенні їх кількості в ланцюзі, що пов’язує вигододавця й вигодоодержувача. Наприклад, особа, яка є службовою і займає відповідальне становище, вступила у злочинну змову з адвокатом з метою одержання неправомірної від іншої особи за постановлення виправдувального вироку у кримінальному провадженні. Отримавши кошти в сумі 30000 гривень, адвокат частину коштів залишив собі (4 000 грн.), а іншу передав вигодоодержувачу.

Отже, враховуючи вищезазначене, психологічним моментом, який сприяє одержанню неправомірної вигоди, є деформація мислення особи, відступ від загальноприйнятих у суспільстві моральних принципів, ігнорування  законодавства.