Фахівці Управління Держпраці у Кіровоградській області взяли участь у тренінгу, який проводила Міжнародна організація міграції у м.Харкові на тему: «Виявлення, ідентифікація осіб, які постраждали від торгівлі людьми та співпраця з іншими суб’єктами взаємодії у наданні допомоги постраждалим».

Перш за все фахівці були ознайомлені з поняттями трудової міграції, торгівлі людьми, відповідальністю за торгівлю людьми.

Трудова міграція має 4 рівні за ступенем легальності:

Офіційна трудова міграція – переміщення українських громадян, які, виїжджаючи за кордон, декларують участь у трудовій діяльності як мету виїзду і є легальними трудовими мігрантами в приймаючих країнах (саме їх і фіксує офіційна статистика).

Неофіційна легальна міграція – поїздки за кордон з декларованою метою туризму, відвідування родичів тощо, з подальшим працевлаштуванням та реєстрацією в країні-реципієнті; учасники таких поїздок не можуть бути відстеженні вітчизняною статистикою, але при цьому стають цілком легальними трудовими мігрантами в країнах-реципієнтах.

Успішна нелегальна міграція – поїздки за кордон, пов'язані з незареєстрованою зайнятістю видами діяльності, дозволеними законодавством відповідних країн.

Міграція жертв злочинних угруповань – торгівля людьми та інші випадки перебування громадян України в нелюдських умовах або зайнятість протиправною діяльністю за кордоном не з власної волі.

На сьогодні каналами трудової міграції українських громадян є:

• Самостійний пошук місця роботи (передусім у державах, з якими Україна не має візового режиму);
• Використання туристичних агенцій, через які громадяни України легально, як туристи, потрапляють до країн, з якими Україна має візовий режим, і нелегально працюють на їх території;
• Використання послуг суб’єктів господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном;
• Запрошення українських фахівців безпосередньо іноземною стороною

Основними сферами, де зайняті працівники-мігранти є:

• Будівництво;
• Сільське господарство (збирання врожаю);
• Домашнє господарство (прибирання домівки, готування їжі, доглядання дітей та немічних людей похилого віку);
• Сфера торгівлі та сервісу (у т.ч. – готельний бізнес).

Роботу в сфері будівництва виконують практично тільки чоловіки; у сільському господарстві серед працівників-мігрантів існує приблизний гендерний паритет; працю у домашньому господарстві та сфері торгівлі, сервісу в основному здійснюють жінки.

У квітні 2001 року Верховна Рада України прийняла нову редакцію Кримінального кодексу України, який набув чинності з 01 вересня 2001 року, до складу якого увійшла стаття 149 “Торгівля людьми”.

Закон України “Про протидію торгівлі людьми” був прийнятий Верховною Радою України 20 вересня 2011 року. Цей Закон   визначає  організаційно-правові  засади  протидії торгівлі людьми,  гарантуючи гендерну  рівність,  основні  напрями державної  політики  та  засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу  осіб,  які постраждали від торгівлі людьми,  та порядок надання допомоги таким особам.

Кожен громадянин повинен знати 5 основних ознак торгівлі людьми:

• Відбирали паспорт/документи, що посвідчують особу.
• Проживали в нелюдських умовах.
• Вчинялося насильство (фізичне, психологічне).
• Працювали понаднормово, не заплатили за виконану роботу.
• Були позбавлені своїх прав (право вибору, право на спілкування, право на пересування, тощо).

Хочемо звернути Вашу увагу, що таке явище як торгівля людьми не має кордонів. Тому будьте пильними у випадку працевлаштування в Україні та за кордоном.

Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми

• Забезпечення особистої безпеки, поваги;
• Безоплатне одержання інформації про свої права та можливості мовою, якою він володіє;
• Безоплатне одержання медичної, психологічної, соціальної, правової допомоги;
• Тимчасове розміщення  в закладах для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців;
• Відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
• Отримання одноразової матеріальної допомоги;
• Отримання допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку;
• Безоплатне отримання послуг перекладача у разі, коли він не володіє українською або російською мовою;
• Тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців або постійне проживання на території України у порядку, встановленому законодавством (для іноземців або осіб без громадянства).