Роз’яснює державний експерт експертної групи з питань договірного регулювання оплати праці та доходів від зайнятості Директорату норм і стандартів гідної праці Міністерства соціальної політики України Юлія Вітюк

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» збільшено кількість організаційно-правових форм закладів охорони здоров’я. Відповідно до ст.16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» залежно від форми власності заклади охорони здоров’я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності.

Заклади комунальної власності можуть утворюватись та функціонувати як комунальні установи або комунальні некомерційні підприємства.

Джерелами фінансування закладу, перетвореного на комунальне некомерційне підприємство, можуть бути як бюджетні кошти, так і кошти юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови і розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Умови оплати праці названих працівників урегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці» працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Підвищення рівня оплати праці працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я, які оплачуються на основі Єдиної тарифної сітки, здійснюється на державному рівні на єдиних засадах для всіх працівників бюджетної сфери через підвищення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду.

Водночас відповідно до ст.54 Господарського кодексу України на суб’єктів господарювання, які провадять некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її провадження різними суб’єктами господарювання, які визначаються цим кодексом та іншими законодавчими актами.

Під час укладення трудового договору (контракту, угоди) суб’єкт господарювання, що провадить некомерційну господарську діяльність, зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату, не нижче від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.

У закладах охорони здоров’я, які за організаційно-правовою формою функціонують як комунальні некомерційні підприємства, умови оплати праці визначаються з урахуванням ст.97 КЗпПУ, ст.15 Закону України «Про оплату праці», а  саме: умови і розміри оплати праці визначаються у колективному договорі з дотриманням положень законодавства, генеральної, галузевої та територіальної угод.

Законодавством не заборонено в разі визначення в колективному договорі умов і розмірів оплати праці працівників охорони здоров’я використовувати гарантії з оплати праці, встановлені постановами Кабінету Міністрів України та галузевими наказами, зокрема наказом Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».

Ураховуючи, що згідно зі ст.4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їхньої господарської діяльності, для визначення умов і розмірів оплати праці працівників мають ураховуватись фінансові можливості підприємств.