У зв’язку з майбутніми змінами в організації виробництва у м. Світловодську, пов’язаними з відокремленням загальноосвітніх навчальних закладів від обслуговування централізованою бухгалтерією управління освіти, запровадженням окремого бухгалтерського обліку по кожній установі шляхом створення окремих юридичних осіб, на базі управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради був проведений для директорів місцевих шкіл семінар на тему «Децентралізація освіти: плани, проблеми, перспективи». У семінарі-навчанні взяла участь головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області Інна Кривенко.

 Головний державний інспектор надала роз’яснення щодо складання, внесення змін і застосування штатного розпису. Пояснила, що штатний розпис слугує підставою при прийнятті рішень власником підприємства стосовно кадрових питань, зокрема щодо прийняття громадян на роботу, визначення посадового окладу, тарифної ставки працівника. Штатний розпис є внутрішнім (локальним) нормативно-правовим документом підприємства, установи, організації (далі — підприємство), який у зведеному вигляді:

фіксує розподіл праці між працівниками;

закріплює структурний та чисельний склад працівників і місячний фонд заробітної плати;

конкретизує перелік посад і професій;

встановлює розмір основної заробітної плати щодо конкретної посади, професії, а також розмір надбавок (доплат), якщо це передбачено положенням про оплату праці.

Саме на підставі штатного розпису, як і Правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових (робочих) інструкцій, власник або уповноважений ним орган приймає рішення з кадрових питань, зокрема щодо прийняття громадян на роботу, переведення працівників на іншу роботу, визначення посадового окладу, тарифної ставки (окладу) конкретного працівника відповідно до його посади (кваліфікації). А кадрова служба — здійснює добір персоналу, оформляє відповідні кадрові документи, у т. ч. накази про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, встановлення надбавок (доплат), аналізує якісний склад працівників і вносить пропозиції щодо його поліпшення, в установленому порядку готує облікову та інформаційно-довідкову документацію, відповідну статистичну звітність.

В ході заходу розглянуті питання робочого часу та часу відпочинку під час виконання трудових обов’язків. Фахівець пояснила, що робочий час – це час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства та організації при укладанні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу ніж 40 годин.

Скорочений робочий час встановлюється для окремих категорій працівників. До них належать неповнолітні віком від 15 до 16 років, яким встановлена тривалість робочого часу 24 години на тиждень, для осіб у віці від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень. Скорочений робочий час встановлюється для працівників із шкідливими умовами праці — 36 годин на тиждень. Скорочений робочий день (6 годин) встановлено для деяких категорій працівників розумової праці — вчителів, лікарів, професорсько-викладацького складу.

Неповний робочий час встановлюється за погодженням між власником чи його уповноваженою особою під час укладання трудового договору або в процесі роботи. Цей вид часу відрізняється від попереднього тим, що тут сторони самі домовляються про час роботи, він не закріплений в законодавстві і оплата за працю проводиться пропорційно відпрацьованому часу або в залежності від виробітку. Ці працівники мають рівні за обсягом трудові права, що й працівники з нормальною тривалістю робочого часу.

Ненормований робочий час встановлюється для окремих категорій працівників (список професій та посад встановлюється колективним договором). При цьому виді робочого часу, як правило, допускається робота понад нормальний робочий день і тиждень, за що ці працівники користуються додатковою відпусткою.

Надурочний робочий час— це робота, яка виконується працівником понад нормальний робочий день і тиждень. Такі роботи, як правило, заборонені законодавством. Вони дозволяються тільки за погодженням з профспілковими комітетами і не більше 120 годин на рік. Вони заборонені для вагітних жінок і тих які мають дітей, неповнолітніх працівників. Ці роботи проводяться тільки у випадках, передбачених трудовим законодавством.

Час відпочинку - це час, коли працівник вільний від виконання своїх службових обов'язків і може використовувати його на свій розсуд. Відповідно до ст.67 КЗпП України при п’ятиденному робочому тижні працівникам надається два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день.

Також під час семінару, надано консультації щодо застосування норм трудового законодавства, звернено увагу на зміни обчислення середньоденної заробітної плати, порядку призначення і виплати допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню з тимчасової втрати працездатності, проведення індексації заробітної плати працівників, порядок надання та оплати щорічних відпусток. У ході зустрічей роз’яснено вимоги трудового законодавства стосовно оплати праці, рівня оплати та своєчасності її виплати. Наголошено на відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати.