Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в області Оксана Колпак провела семінар у товаристві з обмеженою відповідальністю «Кіровоградспецснаб» на тему: «Порядок надання додаткових відпусток за роботу у шкідливих та важких умовах праці та за особливі умови праці».

 Під час превентивного заходу увага працівників була зосереджена на тому, що відповідно до ст. 76 Кодексу законів про працю України  і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та за особливі умови праці належать до щорічних додаткових  відпусток.

Були розглянуті основні правила для надання додаткових відпусток:

• щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і ст. 8 Закону про відпустки, надають понад тривалість основної відпустки за однією з підстав, обраною працівником. Однак працівникам, професії та посади яких позначені значком «*» у Списку № 1 і Списку № 2, щорічні додаткові відпустки надаються з декількох підстав;
• додаткову відпустку за бажанням працівника надають окремо чи приєднують до основної відпустки;
• право на додаткову відпустку повної тривалості в перший рік роботи (як і на основну) виникає після шести місяців безперервної роботи на підприємстві (а до його настання відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу). Зважаючи на особливості надання додаткових відпусток за роботу в шкідливих і важких умовах та за особливий характер праці, їх краще надавати саме пропорційно фактично відпрацьованому часу (інакше потім доведеться з’ясовувати, чи не надали зайві дні додаткової відпустки);
• щорічну додаткову відпустку за роботу в шкідливих і важких умовах і за особливий характер праці роботодавець зобов’язаний надати працівникові протягом робочого року згідно із ч. 5 ст. 80 КЗпП;
• щорічні додаткові відпустки (як і основні) дозволено переносити й ділити на частини;
• за невикористані дні додаткової відпустки виплачують компенсацію під час звільнення, а також за бажанням працівника, якщо він відпочивав не менше ніж 24 календарні дні (за дні, що перевищують цю тривалість) із загальної тривалості щорічних відпусток (ч.ч. 1, 4 ст. 24 Закону про відпустки).