Головним державним інспектором відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в області Оксаною Колпак проведено семінар у Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційна організація №1» Кіровоградської міської ради» на тему: «Робочий час і час відпочинку. Введення в дію штрафних санкцій». Аналогічні питання було піднято і головним державним інспектором вищезазначеного відділу  Євгенією Краєвською у товаристві з обмеженою відповідальністю «Бантишівський щебінь» (м.Новоукраїнка) під час семінару на тему «Прийом та звільнення працівників, введення в дію нових фінансових санкцій».

 Під час проведення превентивного заходу було розглянуто питання поняття робочого часу  та його тривалість. Під робочим часом розуміється певний період часу, встановлений законодавством чи угодою сторін, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену в трудовому договорі. Тривалість робочого часу обчислюється кількістю відпрацьованих годин протягом робочого дня чи тижня. Під робочим днем мається на увазі тривалість роботи працівника у межах доби відповідно до встановленого графіка чи розпорядку. Робочий тиждень визначається кількістю відпрацьованих годин в межах одного тижня.

Розрізняють 5 та 6-денний робочий тиждень. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Але існують випадки, коли на деяких підприємствах, установах чи організаціях, у зв’язку з характером їх виробництва, застосування п’ятиденного робочого тижня не є доцільним, тоді встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Робочий час можна класифікувати на основний (час, який повинен відпрацювати працівник, відповідно до закону чи договору) та неосновний (відхилення від основного робочого часу. що має законодавче закріплення ). До першого виду відносять: нормальний, скорочений, неповний робочий час. А до неосновного – надурочні роботи, тривалість робочого часу у святкові та вихідні дні.

Найчастіше застосовується нормальний робочий час. Його тривалість визначена у ст.50 Кодексу закону про працю України: Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. Зокрема, при 5-денному робочому тижні по 8 годин на день, а при 6-денному не більше 7 годин на день.

Також зосереджено увагу роботодавців на змінах, які внесені до ст.265 КЗпП України, а саме юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.