Головним державним інспектором відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в області Євгенією Краєвською проведено семінар у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТ-Сервіс» на тему: «Атестація робочих місць. Пільги та компенсації за роботу з особливим характером праці». На семінарі було акцентовано увагу на тривалості та порядку надання щорічних та додаткових відпусток.

 Головний державний інспектор зазначила, що щорічні відпустки бувають основні й додаткові. Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники. Порядок надання щорічних додаткових відпусток регламентується законодавчо. Для того щоб скористатися щорічною додатковою відпусткою, потрібні спеціальні підстави.

Право працівників на відпочинок з наданням їм щорічної оплачуваної відпустки законодавчо гарантоване ст.45 Конституції України. Тривалість і порядок надання щорічних відпусток установлено КЗпП України та Законом України «Про відпустки» (далі — Закон № 504).

У період перебування працівника у щорічній відпустці він звільняється від виконання обов’язків за трудовим договором. На період щорічної відпустки за працівником гарантовано зберігатиметься місце роботи (посада) та заробітна плата. Під час перебування працівника у щорічній відпустці заборонено його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства. Статтею 11 Закону № 504 та ст.80 КЗпП заборонено не надавати працівникам щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль, та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Ненадання щорічних відпусток у вказані терміни є грубим порушенням законодавства про працю, що передбачає притягнення роботодавця до відповідальності згідно із законодавством (ст. 28 Закону № 504).

Згідно із ст.4 Закону №504 щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; за особливий характер праці.

Згідно зі ст. 9 Закону № 504 до стажу роботи, який дає право працівникові на щорічну додаткову відпустку, зараховується час:

• фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
• щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці.

Статтею 5 Закону № 504 тривалість відпусток працівників визначається не лише Законом № 504, а й іншими законами й нормативно-правовими актами України (здебільшого це нормативно-правові акти, які регламентують діяльність працівників окремих професій). Тривалість відпусток розраховується в календарних днях попри режим та графік роботи працівника. Згідно зі ст.75 КЗпП та ст. 6 Закону № 504 для переважної більшості працівників мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору з працівником.

Щорічні додаткові відпустки працівникам можуть надаватися одночасно з основною відпусткою або окремо від неї.

Конкретна тривалість щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці на підприємстві встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 7 Закону № 504). Така відпустка надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (далі — Список № 1).

Згідно зі ст.8 Закону № 504 щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (далі — Список № 2).

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається також працівникам зненормованим робочим днем згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону № 504, якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку з кількох підстав — за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504) та за особливий характер праці (ст. 8 Закону № 504), то він може скористатися лише за однією з них на власний вибір. Винятком є окремі працівники, перелічені у Списках № 1 і № 2, котрі мають право на додаткові відпустки з кількох підстав одночасно (при цьому кількість днів відпусток сумуються).

Крім того, для працівників окремих професій тривалість щорічної додаткової відпустки може мати іншу тривалість і встановлюватися спеціальними актами законодавства (як-от: державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури та ін.). 

На семінарі працівників також цікавили і інші питання законодавства про працю: строки виплати заробітної плати, оплата днів тимчасової непрацездатності та інші.