Роз’яснення надає головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно- правових актів Управління Держпраці в області Олена Коломійчук.

 Ведення табеля використання робочого часу на підприємствах, в установах та організаціях регулюється наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489. Тобто табель обліку робочого часу — це первинний документ для обліку відпрацьованого часу, який є також підставою для нарахування заробітної плати працівникам.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Такі вимоги визначені Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін’юстиції, Мінфіну 28.06.1993 р. N43.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішньому трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Крім того, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Такі вимоги зазначені у ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Працювати на умовах сумісництва працівник може на тому ж самому підприємстві, що є його основним місцем роботи, це внутрішнє сумісництво, або на іншому підприємстві, яке не є його основним місцем роботи – це зовнішнє сумісництво.

Статтею 50 КЗпП визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. На роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП).

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП).

Зазначимо, що у табелі має бути відображено фактичне використання робочого часу. Облік використання робочого часу здійснюється за кожний робочий день (зміну). Кількість відпрацьованого часу слід заповнювати у годинах. Умовні позначення видів неявок працівників робляться лише на підставі офіційних документів.

Кожного працівника включають до табеля, як правило, один раз. Винятком є внутрішні сумісники. Особи, які суміщають на підприємстві, в установі, організації, зазначаються двічі з метою відображення робочого часу за основною посадою та за сумісництвом. Тому, у разі внутрішнього сумісництва, табель обліку використання робочого часу ведеться за двома посадами.

Нагадаємо, що Табель обліку використання робочого часу зручно вести в програмі M.E.Doc за допомогою спеціального додаткового модуля «Зарплата», який призначений для розрахунку і нарахування зарплати, обліку та управління персоналом на малих та середніх підприємствах.