Під час карантину багато працівників підприємств, установ та організацій йшли у відпустку за власний рахунок, тому це питання залишається актуальним. Роз’яснення надає головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в області Оксана Колпак.

 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст.84 КЗпП України. Відповідно до цих змін, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).

Внесення цієї норми важливе, тому що у загальному випадку відпустка за власний рахунок, встановлена за згодою сторін тривалістю більше, ніж 15 календарних днів, це порушення КЗпП і роботодавці могли б отримати адмінштраф від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.41 КпАП України) за порушення вимог законодавства про працю.

На сьогодні відпустка без збереження заробітної плати може тривати протягом усього карантину та її строк не враховується в 15-денну норму на рік для таких відпусток, яка передбачена ч.2 ст.84 КЗпП України.

Відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику на підставі письмової заяви, в якій мають бути зазначені:

- причина, з якої працівник просить надати неоплачувану відпустку;

- дата початку відпустки;

- тривалість відпустки.

Якщо працівник бере відпустку без збереження заробітної плати під час карантину, в заяві слід зазначити «у зв'язку із запровадженням карантину», а також зробити посилання на постанову КМУ, за якою вводиться карантин.

Після розгляду заяви керівником видається наказ (розпорядження) про надання відпустки за без збереження заробітної плати. Таку відпустку не подовжують на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.

Відпустку без збереження заробітної плати надають, як правило, у зв’язку з якими-небудь подіями в житті працівника. При цьому, перш за все, необхідно бажання працівника піти в таку відпустку. У жодному разі не можна відправляти у відпустку за власний рахунок примусово, без згоди працівника. Примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок є грубим порушенням законодавства про працю, відповідальність за яке передбачається ст. 172 Кримінального кодексу України.