Верховний Суд України (справа №П/811/1996/17) у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсервісгруп» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці в області, у якому просив скасувати постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 128 000 грн.

 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "Метсервісгруп" усунуто порушення, зазначені в акті перевірки до її завершення, а також на малозначність виявленого порушення: позивачем було недоплачено працівникам, які направлені у службове відрядження і це свідчить про непропорційність суми застосованого до позивача штрафу сумі виявленого порушення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від цей позов задоволено.

Однак, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що головним державним інспектором управління Держпраці у Кіровоградській області здійснено позапланову перевірку ТОВ«Метсервісгруп».

У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено частину 4 статті 121 КЗпП України, а саме: оплату праці чотирьом працівникам, які були направлені у службове відрядження, здійснено у розмірі нижчому середнього заробітку.

Головний державний інспектор видав припис, яким позивачу приписано дотримуватись вимог частини 4 статті 121 КЗпП України щодо оплати праці працівникам, які направлені у службове відрядження, за виконану роботу відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати повинен бути не нижчий середнього заробітку. ТОВ "Метсервісгруп" на виконання припису повідомлено управління Держпраці про здійснення перерахунку та виплату оплати праці працівникам, які перебували у службовому відрядженні, ще під час перевірки та надано на підтвердження наведених обставин розрахунково-платіжні відомості.

Відповідачем було прийнято постанову Управління Держпраці про накладення на ТОВ «Метсервісгруп» згідно з абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України штрафу у розмірі 128 000 грн, у зв`язку з виявленими порушеннями.

Вказана постанова була позивачем оскаржена. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею  12 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Стаття 121 КЗпП України, частина 4 якої була порушена позивачем, визначає «Гарантії і компенсації при службових відрядженнях». Гарантії при службових відрядженнях є мінімальними державними гарантіями.

 За змістом пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тому, виконання вимог припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансових санкцій, і, відповідно не звільняло від обов`язку понести відповідальність за вчинення правопорушень законодавства про працю, оскільки згідно з частиною сьомою статті 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 28.02.2018 у справі №818/584/17 та від 13.06.2019 у справі №804/4768/18.

Також колегія суддів Верховного Суду не приймає доводи скаржника щодо малозначності порушення, оскільки чинне законодавство України про працю не передбачає пом`якшуючих чи обтяжуючих обставин для звільнення від відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, з урахуванням розміру порушення.

З огляду на вищезазначене та керуючись вимогами статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що суд апеляційній інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсервісгруп» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі № П/811/1996/17 - залишити без змін.

Таким чином, Верховний суд своєю ухвалою підтвердив правомірність дій фахівців Управління.