Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в області Наталія Пащенко провела семінар на Підприємстві споживчої кооперації «Сільпо» на тему: «Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації».

 Інспектор роз’яснила присутнім: статтею 104 КЗпП України передбачено, що при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації.

Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. В тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітникам, які виконують такі роботи, виплачується міжрозрядна різниця. Виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встановлюються колективними договорами.

Виконання працівниками, при почасовій оплаті, робіт різної кваліфікації пов’язане з умовами виробництва, які не дозволяють постійно забезпечувати кожного працівника роботою, суворо відповідною його кваліфікації. Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників допускають можливість доручення працівникові обов'язків, які належать не тільки до різних рівнів кваліфікації, а й до різних посад. У таких випадках вважається допустимим не враховувати час виконання робіт однієї та іншої кваліфікації, а оплачувати працю за роботою вищої кваліфікації.

У випадку доручення працівникові робіт, які належать до різних спеціальностей оплата праці повинна провадитися за роботою, що підлягає оплаті в більш високому розмірі.

Праця робітників-відрядників оплачується відповідно до розряду, встановленого для роботи, яка виконується. Це правило частини другої статті 104 КЗпП України випливає з положення ст. 94 КЗпП України, яке приписує при оплаті праці насамперед враховувати складність роботи, а потім - професійно-ділові якості працівника.

Однак доручення працівникові роботи, що тарифікується нижче присвоєного працівникові розряду, зачіпає права працівника, оскільки розмір оплати праці залежить від складності роботи, яка виконується, а не за кваліфікацією працівника, навіть якщо вона є вищою. Тому частина друга ст. 104 КЗпП України і передбачає можливість виплати робітникам-відрядникам міжрозрядної різниці у випадках, коли вони виконують роботи, які тарифікуються нижче присвоєних робітникам розрядів. Але правило про виплату міжрозрядної різниці супроводжується цілою низкою застережень: 1) виплата міжрозрядної різниці допускається в тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, що тарифікуються нижче присвоєних їм розрядів, 2) міжрозрядна різниця виплачується за умови, що це передбачено колективним договором. Якщо ж це колективним договором не встановлено, то її виплата буде неможливою. Наявність спеціальної ст. 104 КЗпП України, яка визначає умови виплати міжрозрядної різниці, виключає застосування до відносин з приводу виконання робітниками-відрядниками робіт, що тарифікуються за нижчими розрядами, правил про переведення на іншу роботу (ст. 31, частина перша ст. 32 КЗпП України) і про зміну істотних умов праці (частина третя ст. 32 КЗпП України); 3) умови виплати міжрозрядної різниці повинні визначатися колективним договором.

 Найпростіший спосіб розрахунку міжрозрядної різниці - це визначення розміру відрядної розцінки на основі тарифної ставки присвоєного працівникові розряду і норми виробітку, встановленої для виконання цих робіт, і віднімання від неї відрядної розцінки, розрахованої за тарифною ставкою, яка відповідає роботі, що виконується. Але колективним договором може бути передбачена і виплата міжрозрядної різниці як різниці між тарифними ставками розряду, присвоєного робітнику, і розряду, який відповідає роботі, що виконується.

Доручення робітникам обов'язку виконувати роботу, що тарифікується нижче присвоєного робітнику розряду, не цілком відповідає ст. 21 КЗпП України.

Відповідно до частини першої цієї статті робота, обов'язок виконання якої приймає на себе працівник, визначається трудовим договором. Відповідно до сформованої практики і в заяві про прийняття на роботу і в наказі про прийняття на роботу зазначається не лише спеціальність, але й розряд, який робітникові раніше було присвоєно та за яким він приймається на роботу. Така ж вимога міститься і в п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Цей пункт передбачає також внесення до трудової книжки запису про присвоєння робітникові нового розряду. Зазначення розряду в заяві про прийняття роботу, у наказі, внесення запису про розряд до трудової книжки цілком дозволяє стверджувати, що розряд одержав значення умови трудового договору. І власник має право доручити робітникові виконання роботи, що тарифікується нижче присвоєного працівникові розряду, лише у випадку, якщо відповідна домовленість досягнута при прийнятті на роботу або надалі. Не можна ігнорувати ту обставину, що ст. 104 КЗпП України непрямо допускає доручення робітникам-відрядникам обов'язку виконувати роботу, яка тарифікується по більш низькому розряду, ніж присвоєний працівникові і погоджений сторонами трудового договору при прийнятті на роботу чи згодом.

При постійному переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу за ним зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

У тих випадках, коли в результаті переміщення працівника (ч. 2 ст. 32 КЗпП України) зменшується його заробіток з незалежних від нього причин, проводиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення.