Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Наталія Пащенко провела семінар у  ПП «Маяк-М».

Інспектор роз’яснила присутнім, як визначати норму тривалості робочого часу на підприємстві з річним підсумованим обліком при звільненні працівника?

 Підставою для визначення норми тривалості робочого часу при підсумованому обліку робочого часу є стаття  61 КЗпП України. Також можна керуватися Методичними рекомендаціями щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затвердженими наказом Мінпраці від 19.04.2006  №138.

Відповідно до статті 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП України).

Статтею 50 КЗпП України визначенамаксимальна тривалість робочого 40 годин на тиждень.

Водночас потрібно врахувати, що норма робочого часу на підприємствах згідно з галузевими угодами може бути меншою від максимальної тривалості робочого часу. В окремих галузевих угодах встановлюється більша тривалість робочого часу при підсумованому обліку робочого часу, однак максимальна тривалість щоденної роботи не повинна перевищувати 12 годин, а робочого тижня – 48 годин. Робота понад нормальну тривалість робочого часу в певні періоди може компенсуватися меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових днів відпочинку в межах облікового періоду.

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п'ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50 - 53, 67 і 73 КЗпП України (лист Мінсоцполітики від 09.09.2014  № 10196/0/14-14/13).

Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходу на роботу (типова форма №П-5, затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008  №489) та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період.

Норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів – на 1 годину. У порядку, встановленому у колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п'ятиденного робочого тижня.

При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважають надурочним і оплачують згідно зі статтею 106 КЗпП України. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Обліковий період встановлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком (лист Мінсоцполітики від 05.07.2012  №229/13/116-12).

При запровадженні на підприємстві річного підсумованого обліку робочого часу нюанси визначення нормативного часу при прийнятті або звільненні працівника визначаються у колдоговорі, галузевих (регіональних) угодах тощо.

У деяких галузях, де передбачено річний обліковий період, розроблені методичні рекомендації щодо визначення норми тривалості робочого часу при звільненні.

Так, у Методичних рекомендаціях з оплати праці робітників сільськогосподарських підприємств на збиранні зернових культур урожаю 2018 року, розроблених Мінагрополітики та Українським НДІ продуктивності АП К, зазначено, що при прийнятті або звільненні з виробничих підрозділів протягом року працівників, які працюють у режимі річного підсумованого обліку робочого часу, нормативним обліковим періодом та нормативним часом є час за фактичний період роботи, виходячи з місячної норми робочого часу.

Обліковим періодом при звільненні працівника з підприємства, яке працює у режимі річного підсумованого обліку, буде фактично відпрацьований працівником час, який і буде нормою, якщо працівник працював весь цей час у порядку, визначеному колективним договором та галузевими угодами (за графіками змінності, робочим календарем тощо).