Під час планового навчання для працівників Управління головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції Ангеліна Мусієнко прочитала колегам лекцію про корупційні ризики у діяльності державних службовців.

 Наразі перед нашою державою гостро стоїть проблема щодо запобігання, виявлення та протидії  корупції.

Для вирішення цієї проблеми, необхідно забезпечити реалізацію всього можливого комплексу антикорупційних заходів, які повинні запобігати умовам, що можуть сприяти виникненню корупції та спрямовані на викорінення корупції як явища.

Ангеліна Мусієнко зазначила, що на сьогодні у нашій державі одним із пріоритетних напрямів у сфері запобігання корупції є своєчасне виявлення корупційних ризиків, які виникають у діяльності державних службовців, а також усунення умов та причин цих ризиків. Проведення оцінки корупційних ризиків вимагається Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі – Закон). Згідно зі статтею 61 Закону «Керівник, засновники (учасники) юридичної особи забезпечують регулярну оцінку корупційних ризиків у її діяльності і здійснюють відповідні антикорупційні заходи».

Під час навчання надано роз’яснення щодо типів корупційних ризиків, їх ознак, способів їх мінімізації та недопущення.

Корупційні ризики — це сукупність правових, організаційних та інших факторів і причин, які породжують, заохочують (стимулюють) осіб до скоєння корупційних правопорушень під час виконання ними функцій держави.

Специфіка державної служби створює можливості для виникнення різноманітних конфліктних ситуацій, а іноді призводить і до скоєння корупційних правопорушень.

Увагу присутніх звернуто на можливих корупційних ризиках в діяльності державних службовців. Зокрема, це недоброчесність державних службовців; безконтрольність з боку керівництва; виникнення конфлікту інтересів; наявність дискреційних повноважень.

Недоброчесна поведінка державного службовця— це порушення (або свідоме нехтування) ним моральних критеріїв та морально-етичних норм поведінки на державній службі.

Досить поширеною є думка, що невисокий рівень заробітної плати є основною причиною виникнення недоброчесної поведінки державних службовців. Але це не є виправданням. Тому, кожен державний службовець все ж таки має бути захищеним соціально і матеріально.

Безконтрольність діяльності державних службовців з боку керівництва є ще одним корупційним ризиком. Тому з метою недопущення виникнення цього ризику, безпосередній керівник державного службовця має здійснювати контроль:

систематично;

всебічно та об’єктивно;

гласно та результативно (дієво), а саме, особи щодо яких здійснювався контроль, повинні бути ознайомлені з результатами контролю і запропонованими заходами;

шляхом перевірки не тільки тих службовців, які мають слабкі результати роботи, а й тих, що мають добрі результати.

При відсутності належного контролю з боку керівництва можливе виникнення й інших корупційних ризиків, зокрема таких як недоброчесність державних службовців та конфлікт інтересів.

Ще одним з суттєвих корупційних ризиків є виникнення конфлікту інтересів.

Доповідач виокремила головні ознаки конфлікту інтересів, а саме:

-загроза об’єктивності державного службовця під час реалізації ним посадових обов’язків;

- суперечність між приватним (власним) інтересом державного службовця та інтересами інших суб’єктів;

- можливість завдання шкоди законним інтересам інших суб’єктів.

Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, порядок та спосіб його врегулювання містяться у Законі України «Про державну службу» та Законі.

А.Мусієнко акцентувала увагу присутніх ще на один корупційний ризик у діяльності державних службовців - це наявність дискреційних повноважень.

Дискреційні повноваження — сукупність прав та обов’язків органів державної влади й місцевого самоврядування та їх посадових осіб, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю чи частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Потрібно знати, що дискреційні повноваження мають такі основні ознаки:

-       дають змогу державному органу (посадовій особі) на власний розсуд оцінювати юридичний факт та обирати одну із декількох встановлених у нормативно-правовому акті форм реагування на цей факт, унаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятися правовідносини;

-       надають можливість державному органу (посадовій особі) на власний розсуд обирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;

-       надають можливість державному органу (посадовій особі) на власний розсуд визначати строки і спосіб виконання управлінського рішення, у тому числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим державним органам.

Водночас зазначено, що лише наявність дискреційних повноважень не завжди призводить до скоєння державними службовцями корупційних правопорушень. Саме вихід за межі дискреційних повноважень підвищує ризик скоєння правопорушень. Це стає можливим у разі, коли нормативно-правовий акт або пов’язані з ним акти не містять юридичних засобів, що дають змогу забезпечити використання дискреційних, повноважень необхідному для належного виконання державним службовцем своїх прав і обов’язків.

Визначення корупційних ризиків як комплексу правових, організаційних та інших причин, які сприяють, породжують чи заохочують державних службовців до скоєння корупційних правопорушень під час виконання ними функцій держави викликало дискусію серед слухачів з посиланням на власний досвід з корупційними проявами.

Підсумовуючи результати навчань, Ангеліна Мусієнко акцентувала увагу присутніх на тому, що своєчасний аналіз корупційних ризиків та вжиття превентивних антикорупційних заходів дадуть можливість виключити порушення державними службовцями чинного антикорупційного законодавства.