Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та Закону України від 19.12.1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон №481) щодо запровадження ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Ці зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Враховуючи те, що більшість підприємств агропромислового комплексу мають на своїх територіях склади паливно-мастильних матеріалів (ПММ/АЗС), ємності, цистерни, паливороздавальні колонки, насоси тощо, та  чисельну кількість звернень аграріїв до Управління Держпраці у Кіровоградській області, необхідно в першу чергу зрозуміти, що є акцизним складом ПММ, а що є об’єктом зберігання ПММ для власних потреб, так як узаконення діяльності за ліцензійними умовами на цих об’єктах різні.

Відповідно до підпункту 14.1.224. ст.14 Кодексу, розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб’єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального;

Відповідно до підпункту 14.1.6. ст.14 Кодексу (із змінами), акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

           Не є акцизним складом:

 приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої".

Фактично на більшості підприємств  АПК знаходяться приміщення, об’єкти, території, які не підпадають під визначення – акційний склад, але є суб’єктом господарювання, до якого застосовуються вимоги Закону №481.

Законом №481 (із змінами) встановлюється:

• Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії (частина 1 статті 15).

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає поняття суб'єкта господарювання:

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

• господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
• Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (стаття 1).
  • Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

• Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

•   До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень (стаття 17).

Враховуючи те, що під час проведення перевірок дотримання вимог законодавства з питань охорони праці, промислової безпеки та гігієни праці суб’єктів господарювання агропромислового комплексу встановлюються факти  експлуатації потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки – (у т.ч. при зберіганні та використанні пального) без отримання  дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки  та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки,   без проведеної  ідентифікації і декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, на сьогодні є нагальним ще раз нагадати про норми законодавства по організації безпечних умов праці під час зберігання пального на підприємствах, адже наявність дозволу є однією із складових отримання ліцензії.

Частина 3 статті 21 Закону України «Про охорону праці» визначає, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - Дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

  Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня р. № 1107 (далі – Порядок №1107), визначає процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Строк дії дозволу становить:

на виконання робіт або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - п'ять років (з подальшим його продовженням);

на застосування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - безстроково.

Пунктом 6 Порядку №1107 передбачено, що Дозвіл за встановленою формою видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки,  перелік яких зазначено  у додатку 2 до Порядку,

п.6 додатку 2 Порядку -  Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах (у т.ч.склади ПММ)

  або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, згідно переліку, зазначені у додатку 3 Порядку,

 пункт 7 додатку 3 Порядку - обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі. (Це паливороздавальні колонки, ємності, цистерни, резервуари для пального).

Пунктом 9 Порядку №1107 визначено, що для одержання дозволу  роботодавець   подає в паперовій формі особисто, через уповноважену ним особу, надсилає поштою або у випадках, передбачених законом, в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг (Центри надання адміністративних послуг),  адміністратору заяву за встановленою формою, до якої додається:

на виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час виконання заявлених робіт;

на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устатковання та їх відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;

на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи відповідності таких машин, механізмів, устатковання вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Отже, керівник агроформування, який зберігає та використовує  пальне, повинен отримати дозволи – на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію устаткування/обладнання підвищеної небезпеки шляхом подання до Центру надання адміністративних послуг заяви та позитивного експертного висновку.

Що ж таке висновок  експертизи та експертна організація, що його проводить?

Висновок експертизи - це документ, який складається експертною організацією за результатами проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання за формою, розробленою Держпраці і затвердженою в установленому порядку, містить інформацію про відповідність (невідповідність) об'єкта експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволу.

Експертні організації - експертно-технічні центри, що належать до сфери управління Держпраці, або незалежні експертні організації, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці та мають підтверджену компетенцію для інспекційної діяльності у сфері охорони праці відповідно до законодавства (п.3 Порядку №1107).

Згідно з Вимогами до експертних організацій, які мають намір виконувати (виконують) експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва, затвердженими наказом Міністерства соціальної політики України 12.04.2018 № 507, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2018 р. за № 569/32021, експертна організація повинна бути акредитованою Національним агентством з акредитації України, як орган з інспектування, що здійснює інспектування як третя сторона (пункт 1 розділу ІІ).

Інформацію про акредитовані експертні центри в Україні можна отримати на сайті: https://naau.org.ua/ в  розділі – Реєстр акредитованих ООВ, у файлі під назвою «Органи інспектування», сфера узагальненої акредитації - експертиза стану охорони праці та безпеки промислового виробництва.

Для оформлення висновку експертизи на експлуатацію обладнання та захисних систем, призначених для експлуатації у вибухопожежонебезпечних зонах(ємності для зберігання, паливороздавальні колонки, насоси) роботодавцю слід надати:

правовстановлюючі документи суб’єкта господарювання;

документи, що підтверджують введення в експлуатацію складу ПММ/АЗС (акт введення в експлуатацію, свідоцтво права власності, або договір оренди, купівлі-продажу складу ПММ/АЗС тощо);

повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки (по формі ОПН-І), та лист територіального Управління Держпраці про розгляд ідентифікації (якщо за результатами ідентифікації склад ПММ/АЗС визнані об'єктами підвищеної небезпеки, то додатково надаються декларація безпеки об'єкта підвищеної небезпеки, зареєстрована в територіальному Управлінні Держпраці та План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій);

протоколи випробувань на електрообладнанні (блискавкозахист, заземлення, опір ізоляції);

документацію по організації охорони праці на підприємстві, зокрема: затверджені Положення про службу охорону праці;  про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці;  інструкції з охорони праці; накази про призначення відповідальних посадових осіб за безпечну експлуатацію електрогосподарства, за безпечну експлуатацію устаткування складу ПММ/АЗС;

документи, що підтверджують  навчання та  перевірку знань з охорони праці (посвідчення, протоколи) у працівників, які експлуатують устаткування складу ПММ/АЗС;

результати атестації робочих місць за умовами праці та заключний акт медичного огляду працівників поточного року тощо.

Для оформлення висновку експертизи на роботи у вибухопожежонебезпечних зонах (склад ПММ, АЗС) подаються поряд з  вищепереліченими документами наказ про призначення відповідальної посадової особи за організацію безпечного виконання робіт у вибухопожежонебезпечних зонах, документи, які підтверджують навчання та  перевірку знань з охорони праці (посвідчення, протоколи)  працівників, які виконують роботи у вибухопожежонебезпечних зонах тощо.

Отже, для отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, суб'єкт господарювання, у  власності  або користуванні якого є об'єкти, де можуть   використовуватися   або    зберігаються   небезпечні  речовини  (далі  - потенційно   небезпечні   об'єкти),  або  які  мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об'єктів організовують проведення його ідентифікації відповідно до статей 9, 10 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та Порядку проведення ідентифікації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки" (далі – Постанова №956).  

Тому наявність потенційно небезпечних речовин у суб’єкта господарювання відповідно до Переліку небезпечних речовин, визначених у п.1 Нормативів  порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджених постановою № 956, є підставою вважати цей об’єкт потенційно небезпечним (у т.ч. горючі рідини – підпункт 2 пункт 1).

Ідентифікація та визначення потенційно небезпечного об’єкта, як об’єкта підвищеної небезпеки, або навпаки, як такого, що не відноситься до об’єктів підвищеної небезпеки, здійснюється з урахуванням:

 об’єму наявних сумарних мас небезпечних речовин до встановлених норм порогових мас небезпечних речовин за категоріями (додаток 2 до Нормативів Постанови №956 – порогова маса горючих рідин від 5000 тонн (2 клас) до 50 000 тонн (1 клас ) та відноситься до 2 групи за  видами   аварій,   що   можуть   статися  виходячи  з властивостей  небезпечних  речовин,  та  за   впливом   уражальних факторів  цих  аварій), 

відстані  від  елементів  потенційно небезпечного   об'єкта   до  елементів  селитебної  території  (ділянки житлових будинків,  громадських установ, будівель  та  споруд,  зокрема   навчальних,   проектних, науково-дослідних  та  інших  інститутів без дослідних виробництв, внутрішньоселитебна,  вулично-дорожня і транспортна мережа, площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва і місця загального   користування) або промислових об'єктів.

 Суб'єкт   господарювання   складає   повідомлення   про результати  ідентифікації  об'єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1   і надсилає його у двотижневий термін відповідним територіальним органам Держпраці, іншим встановленим територіальним органам та місцевим органам виконавчої влади (державні адміністрації). Результати ідентифікації та розрахунки,  на підставі яких вона  проводилася,  зберігаються суб'єктом господарювання протягом 25 років.Державний   реєстр  об'єктів  підвищеної  небезпеки  веде Держпраці.

Суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і  складання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки (далі - декларація безпеки).

Декларація  безпеки складається за встановленою формою на  основі  дослідження суб'єктом господарювання ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов'язані з експлуатацією цих об'єктів в Порядку, затвердженому постановою КМУ №956.

Суб'єкт  господарювання  проводить  відповідно  до  вимог Законів  України  "Про  екологічну  експертизу», "Про наукову  та  науково-технічну  експертизу" і Порядку затвердженому постановою КМУ №956, експертизу  повноти  дослідження  ступеня небезпеки  та  оцінки  рівня  ризику,  а  також обґрунтованості та достатності  прийнятих  щодо зменшення рівня ризику, готовності до дій  з  локалізації  і  ліквідації наслідків аварій рішень (далі - експертиза).

Експертизу  декларації безпеки можуть проводити суб'єкти господарювання  всіх  форм  власності,  що  займаються  науковою і науково-технічною діяльністю у сфері безпеки промислових об'єктів, у  тому  числі  акредитовані спеціалізовані експертні організації.

Експертну   організацію  для  проведення  експертизи  суб'єкт господарювання  обирає  самостійно.  Декларація безпеки разом з позитивним висновком експертизи подається  відповідним  територіальним  органам  Держпраці, які здійснюють реєстрацію декларацій  безпеки  з  присвоєнням  кожній  реєстраційного номера, та іншим встановленим територіальним органам та місцевим органам виконавчої влади (державні адміністрації).

Відповідальність: за порушення вимог ст.21 Закону України «Про охорону праці», постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня р. № 1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» передбачена:

  адміністративна відповідальність відповідно до частини п’ятої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці - тягне за собою накладення штрафу на працівників від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, (керівники, посадові особи від 340 до 680 грн., працівники від 68 грн. до 170 грн.),

та/або заборона у судовому порядку експлуатації, виконання робіт на об’єкті, про що зазначається в кінці розділу V «Порушення вимог законодавства, які було виявлено під час перевірки» Акту перевірки суб’єкта  господарювання (виробничого об’єкта) територіального управління Держпраці, з посиланням на пункти порушень.

На підставі вищенаведеного керівникам суб’єктів господарювання агропромислового комплексу, які на територіях підприємств зберігають пальне необхідно усвідомити про необхідність узаконення об’єктів  зберігання пального відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням ліцензування таких об’єктів.

Перший заступник начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області

Віталій Заніздра