Роз'яснює державний експерт експертної групи з питань трудових відносин Директорату норм та стандартів гідної праці Міністерства соціальної політики України Олена Усенко.

  За статтею 19 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон)  жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини  або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особі з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному з прийомних батьків надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст.73 Кодексу законів про працю України).

Право на таку відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону визначено вік дітей тільки для такої категорії як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років».Вік дитини з інвалідністю, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини в одинокої матері (батька) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 2 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Тому, зокрема, одинокій матері право на таку відпустку гарантується до досягнення її дитиною 18 років.

Оскільки така відпустка є соціальною і надається щорічно в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу або дати народження дитини – до чи після, працівник також не втрачає права на неї в році досягнення дитиною граничного віку для її надання.