За яких умов можна звільнити працівника

Роз’яснення надає головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в області Наталя Махно.

Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Законом не передбачено відпрацювання двотижневого або іншого строку перед звільненням за власним бажанням. Стаття 38 КЗпП України говорить про попередження про звільнення за 2 тижні (якщо немає поважних причин, що зобов’язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, в який просить працівник). Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву. Відповідно до ст. 3 Закону «Про відпустки» на прохання працівника у разі його звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки. 

 Працівника може бути звільнено й у вихідний для нього день (з дотриманням у день звільнення правила про видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення) — це прямо передбачено ст. 116 КЗпП України. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому при звільненні суми  мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції №58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення то  власник або  уповноважений  ним  орган  в  цей  день надсилає йому поштове повідомлення  із  вказівкою  про  необхідність   отримання  трудової книжки.

За частиною 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП умови розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені ст. 40 і 41 КЗпП України.

Отже, під час тимчасової непрацездатності та в період перебування у відпустці працівник не може бути звільнений тільки на підставах, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП України, крім припинення трудового договору на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України (нез'явлення на роботу впродовж більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) за певного захворювання).

 За статтею 121 КЗпП України за відрядженими працівниками зберігаються впродовж усього часу відрядження місце роботи (посада). Таким чином, припинення трудового договору під час відрядження законодавством про працю не передбачене.

 

 

 

 

Державна служба України з питань праці

 

 

  

Департамент соціального захисту населення Кіровоградської обласної адміністрації 

 

 

 Управління Головдержслужби України в Кіровоградській області

 

ОУНБ Д.І. Чижевського (іноформаційна платформа з питань праці)