Консультує головний спеціаліст Департаменту заробітної плати та умов праці Мінсоцполітики України Оксана Гузенко (газета «Праця і зарплата» від 07.02.2018 №5 (1065)

Умови оплати праці керівників комунальних підприємств установлюються в контракті з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній комунальній власності та об'єднань державних підприємств» (далі – постанова №859) і є обов'язковими, оскільки відповідно до ст.8 Закону України «Про оплату праці» визначення умов оплати праці таких керівників належить до державного регулювання оплати праці.

 За пунктом 4 постанови №859 керівники місцевих органів виконавчої влади несуть персональну відповідальність за встановлення розмірів оплати праці керівникам підприємств, заснованих на комунальній власності, з якими укладають контракти згідно з цією постановою.

Згідно з п.1 постанови №859 розмір посадового окладу керівника підприємства встановлюється залежно від середньооблікової чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (послуг), за даними останньої річної фінансової звітності, в кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії згідно з додатком.

Критерії встановлення окладу керівника має визначати орган, який укладає контракт з керівником підприємства.

Під час визначення посадового окладу керівника підприємства слід ураховувати мінімальний оклад (тарифну ставку) основної професії, який визначається у колективному договорі або іншому локальному акті підприємства. Якщо на підприємстві найнижча професія – робітник ІІІ розряду, то оклад керівникові визначається з урахуванням розміру тарифної ставки цього робітника.

Щодо поширення дії галузевих угоди, то за ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Слід зазначити, що сфера дії сторони угоди визначається сферою дії її суб'єктів, які діють відповідно до законодавства та статуту чи положення.

З огляду на норми ст.4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» інтереси працівників підприємства під час укладення галузевої угоди представляє профспілкова сторона цієї угоди, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їхні об'єднання, що діють в межах певного виду (кількох видів економічної діяльності), а інтереси роботодавця – сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду (кількох видів економічної діяльності), або сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади.

Отже, обов'язковими для підприємства положення галузевої угоди будуть, якщо і роботодавець, і працівники підприємства є суб'єктами сторін галузевої угоди через відповідне членство та на підставі установчих документів (статутів, положень тощо).

Однак підприємству, для якого положення відповідної галузевої угоди не є обов'язковими, законами України «Про колективні договори і угоди» та «Про соціальний діалог в Україні» не забороняється їх застосовувати.

Роботодавець і працівники можуть у межах повноважень ухвалити узгоджене рішення керуватися нормами та положеннями відповідної галузевої угоди.