Роз’яснення щодо корупційних ризиків надає головний спеціаліст з питань протидії корупції Управління Держпраці в області Ангеліна Мусієнко.

  Корупція – це негативне соціальне явище, джерело економічних, політичних і соціальних ризиків для суспільства. Вона є однією із найнебезпечніших загроз правам людини, перешкоджає економічному розвитку держави, має негативні фінансові наслідки як для держави, так і для громадян.

Нині в нашій державі вживаються заходи у сфері запобігання та протидії корупції.

Одним із основних напрямів у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків, які можуть виникнути в діяльності державних службовців, а також усунення умов та причин виникнення цих ризиків.

Корупційні ризики - це комплекс  правових, організаційних та інших причин, які сприяють, породжують чи заохочують державних службовців до скоєння корупційних правопорушень під час виконання ними функцій держави.   

За поширеністю корупційні ризики в діяльності державних службовців можна розташувати в такому порядку:

не доброчесність державних службовців;

виникнення конфлікту інтересів;

недостатній рівень контролю або безконтрольність з боку керівництва;

наявність дискреційних повноважень.

Не випадково перше місце серед корупційних ризиків займає недоброчесність поведінки державних службовців.

Недоброчесна поведінка державного службовця як один з корупційних ризиків - це перш за все порушення або ж свідоме нехтування ним моральних критеріїв та етичних норм поведінки на державній службі.

Значний вплив на сумлінність державних службовців при виконанні ними посадових обов’язків, мають як етично-психологічні аспекти так і соціально-правові фактори. Це пов’язано з тим, що державний службовець, як правило, приймає рішення у першу чергу на підставі власного досвіду, психологічного відношення до виконуваної роботи, а також ґрунтуючись на особистих переконаннях і, іноді, на персональне соціально-матеріальне становище. Тому, наприклад, при прийнятті рішення під час добору кандидата на заміщення вакантної посади,  одним із вагомих критеріїв є,  зокрема, така моральна риса, як доброчесність, а саме: чесність, моральність, добропорядність.

Ще одним суттєвим корупційним ризиком є виникнення конфлікту інтересів, тобто наявність реальних або таких, що видаються реальними, суперечностей між приватними інтересами особи та її службовими повноваженнями, які можуть вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Наявність конфлікту інтересів не обов’язково призводить до фактів корупції, однак істотно підвищує ризик вчинення корупційних діянь та є по суті їх передумовою.

Конфлікт інтересів є внутрішньоособистісним конфліктом державного службовця, який виникає через бажання скористатися владою, всупереч нормам професійної етики.

Тому, з метою недопущення виникнення конфлікту інтересу, безпосереднім керівником державного службовця повинен здійснюватись належний контроль.

В свою чергу, недостатній рівень контролю або безконтрольність з боку керівництва є одним із корупційних ризиків. Адже внаслідок недостатнього контролю чи безконтрольності з боку керівництва, можуть виникнути й інші корупційні ризики, зокрема, такі як конфлікт інтересів, недоброчесність державних службовців.

Для недопущення виникнення цього ризику, саме безпосередній керівник повинен здійснювати контроль:

• Систематично, постійно;
• Всебічно, тобто максимально охоплювати всі питання та напрямки роботи;
• Шляхом перевірки не тільки тих службовців, які мають слабкі результати роботи, а й тих, що мають добрі результати;
  • Об’єктивно, неупереджено;
  • Гласно, тобто результати контролю повинні бути відомі тим особам, які підлягають контролю;
  • Результативно, тобто в залежності від результатів повинні вживатись відповідні заходи.

Якщо керівництвом буде здійснюватись контроль всіх вищеперерахованих позицій, то умови для виникнення корупційних ризиків будуть зведені до мінімуму.

У переліку корупційних ризиків є наявність дискреційних повноважень, оскільки саме наявність можливості діяти на власний розсуд створює умови для вчинення корупційних правопорушень.

Ознаки дискреційних повноважень, а саме:

• дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох запропонованих у проекті нормативно-правового акту форм реагування на даний юридичний факт;
• можливість органу на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;
• можливість обрати форму реалізації своїх повноважень – видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;
• наділення правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення;
• можливість на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедури виконання.

Отже, максимальне усунення корупційних ризиків в діяльності державних службовців виключить можливість порушення ними законодавства України.