Про стресові професії, причини професійних стресів і способи боротьби з ними

Про стресові професії, причини професійних стресів і способи боротьби з ними

   Професійна діяльність у сучасному суспільстві носить дуже напружений характер. Стрімкі зміни в економіці, соціально­політичній ситуації в країні та на ринку праці позбавляють людину можливості повністю контролювати свою професійну діяльність. Постійний стан невизначеності призводить до значного нервово­психічного напруження і, як наслідок, стресу.
Професійний стрес являє собою низку специфічних психологічних і фізіологічних реакцій людини, що виникають під впливом несприятливих емоційних факторів в умовах трудової діяльності.

   Як і чому виникає стрес?

   Стрес сформувався в процесі еволюції як адаптивна реакція організму на загрозу, що забезпечує його виживання в життєво важливих ситуаціях. Коли в світі дикої природи зустрічаються хижак і жертва, обидва зазнають стресу. Стрімке вироблення гормонів, підвищення емоційного фону, які виникають у стресовій ситуації, дають організму змогу мобілізувати свої сили для виживання та задоволення найбільш важливих життєвих потреб.
Отже, ситуативний стрес корисний, оскільки дозволяє пристосуватися до вкрай несприятливих життєвих ситуацій 

і долати їх.

   Однак постійне переживання людиною своєї життєвої ситуації як стресової перетворює ситуативний стрес на хронічний. Тривала напруженість, очікування можливих проблем і невдач і, як наслідок, стрес, не є нормою для організму людини і вкрай негативно позначається на його здоров’ї. Постійний стрес збільшує ризик виникнення деяких захворювань: порушень обміну речовин, патологій серцево­судинної системи, гіпертонії, виразки шлунка та ін.

    Стан стресу виникає внаслідок низки стресогенних факторів. Найпоширеніші стресори вивчали американські вчені Томас Холмс і Річард Райх. У результаті досліджень вони склали таблицю стресостійкості, згідно з якою, якщо сукупність стресорів, що впливають на людину, становить 150 балів, то це збільшує ймовірність розвитку захворювань на 50%, а якщо 300 балів і більше – то на 90% (див. таблицю).

До найпоширеніших причин виникнення професійного стресу належать:

• конфлікти з колегами або керівником, «складний характер» керівника;
• конфлікти з колегами або керівником, «складний характер» керівника;
• невизначеність, висока ймовірність скорочень, повної або часткової втрати роботи;
• нечіткий розподіл професійних обов’язків, недостатня або неповна поінформованість співробітників про обсяги, якість і строки виконання роботи, необхідність виконати завдання «на вчора»;
• «плаваючий», невизначений графік роботи, складності в плануванні особистого часу;
• низька заробітна плата, необхідність тимчасово або постійно виконувати понаднормові обов’язки без додаткової оплати праці;
• нездоровий «психологічний клімат» у колективі, несформованість корпоративної культури підприємства або її формальність, «подвійне дно»; несправедливість і непрозорість розподілу премій, соціальних пакетів, бонусів;
• погані умови праці (дискомфортний температурний режим, протяги, дуже старі й незручні меблі, оргтехніка, гнітюча обстановка в цілому).

Стресові професії
До стресогенних факторів належать і особливості професійної діяльності. Так, найбільш стресовими вважаються професії з високим ризиком для життя й здоров’я людини (пожежники, льотчики, водії, лікарі), а також ті, що вимагають високого рівня організації безпеки охорони праці на виробництві.
Переживання людиною емоційного стресу включає три стадії: тривога, резистентність та виснаження. На стадії тривоги людина відчуває дискомфорт. Виникають проблеми з апетитом і сном, частішають безпричинні головні болі й мігрені. Підвищується втомлюваність, дратівливість. Людина бачить у своєму житті більше негатива, ніж позитива, починає звертати увагу на різноманітні прикрі дрібниці, перебільшувати їх значення.
На стадії резистентності організм значно активізується задля подолання стресу. Людина відчуває приплив енергії, встигає зробити більше, ніж у звичайному емоційному стані. Підвищуються уважність, працездатність, пам’ять. У спілкуванні з оточуючими переважає позитивний настрій, переживання радості або «спортивної злості» щодо стрессогенної ситуації, яку необхідно подолати. На цій стадії людині здається, що вона успішно адаптувалася до стресу і справляється зі стрессогенною ситуацією.
Через тривалий стрес вичерпуються ресурси організму, що призводить до стадії виснаження, яка характеризується різким зниженням працездатності, загостренням хронічних хвороб. Виникає крайня втома, байдужість до себе, стресової ситуації, свого життя в цілому. Попередні хобі й захоплення втрачають привабливість. Розвиваються депресивні стани.

Як визначити в себе наявність стресу?
Переживання стресу супроводжується певними фізіологічними та психологічними ознаками.
Фізіологічні ознаки стресу:

• висока втомлюваність;
• безпричинні головні болі, запаморочення й болі в м’язах, спині;
• підвищена пітливість;
• тремор рук, озноб;
• нудота й печія;
• загострення захворювань серцево­судинної системи;
• загальне погіршення самопочуття.

Психологічні ознаки стресу:

• підвищена безпричинна тривожність;
• постійно емоційно пригнічений настрій, меланхолія, життя бачиться в чорному світлі;
• часті прояви роздратування по відношенню до близьких людей і конфлікти з ними з незначних причин; людина емоційно «зривається» в ситуаціях, у яких зазвичай стримує свої емоції;

• стійке роздратування та інші негативні емоції щодо життя в цілому;
• відчуття бігу по замкненому колу, втрата сенсу життя;
• замкнутість, прагнення побути наодинці з собою, небажання спілкуватися з людьми;
• безпричинне зниження працездатності, «хронічна втома»;
• неуважність, зниження концентрації уваги, забування як другорядних, так і важливих, але суб’єктивно неприємних справ;
• суб’єктивне відчуття власної загальмованості;
• виникнення нав’язливих ідей (чи закриті двері квартири, чи вимкнене світло, газ) тощо.

Наявність більшості вищеперелічених ознак свідчить про те, що людина, ймовірно, переживає стрес.
Уникнути стресів у професійній діяльності неможливо, проте можлна звести до мінімуму їх негативний вплив на життя та здоров’я.

Легше пережити стрес допоможуть такі рекомендації:
Змініть ставлення до стресової ситуації.

Вона не унікальна! За різними статистичними даними, хронічний професійний стрес переживають до 90% праце­здатного населення в різних країнах. І не тільки переживають, але й успішно його долають. Через якийсь час стресова ситуація закінчиться, і життя увійде у звичне русло, тобто стрес потрібно просто пережити. «Я подумаю про це завтра» – прекрасний девіз для людей, які відчувають стрес. Через тиждень, місяць або рік переживання, які сьогодні сприймаються як «кінець світу», будуть виглядати далекими та незначними.

Сформуйте внутрішній локус контролю або візьміть на себе відповідальність за стресову ситуацію.
Якщо у вашому житті виник професійний стрес, це сталося не без вашої участі, оскільки саме ви вибрали цю роботу, цей трудовий колектив, цю посаду. Нескінчені переживання негативних емоцій – образ, тривоги, злості – деструктивні, оскільки не вирішують наявної проблеми. Однак така ситуація дає можливість переосмислити стратегії поведінки, що призвели до стресу, і подумати про те, що можна зробити для запобігання аналогічним ситуаціям.

Візьміть тайм­аут у прийнятті важливих рішень.
У ситуації стресу психологи не радять ухвалювати ключові життєві рішення, які стосуються роботи, особистого або сімейного життя. Поведінка людини в стані стресу значною мірою обумовлена емоціями, а не логікою, а це значить, що людина не може бути об’єктивною. У ситуації стресу людина схильна ризикувати, що іноді виправдовує себе. Але набагато частіше після виходу зі стресу люди шкодують про рішення, дії або вчинки, зроблені під впливом емоцій.

Шукайте позитив і прогнозуйте майбутнє.
Будь­яка життєва ситуація – це досвід. Пережитий стрес підвищує життєстійкість людини, формує своєрідний психологічний імунітет до наступних стресів. Пережити стресову ситуацію допомагає й прогнозування найбільш імовірних варіантів її вирішення: від найбільш бажаного до найбільш негативного. Складання чіткого плану подальших дій при можливому негативному сценарії (втрата роботи, зменшення зарплати, пониження в посаді, відсутність бажаних бонусів) і оцінка наявних ресурсів (наприклад, у разі втрати роботи – розмір соціальної допомоги з безробіття, кількість грошових заощаджень, шанс одержати фінансову допомогу від близьких людей або знайти додаткові джерела заробітку) допоможуть перейти від негативних емоцій і непродуктивної тривоги до дій, спрямованих на відновлення свого життєвого благополуччя.
На фоні хронічного професійного стресу в житті людини часто розвивається синдром професійного вигорання. Це складний психофізіологічний феномен, який являє собою інтелектуальне й фізичне виснаження, пов’язане зі значним емоційним навантаженням на роботі.

Основні прояви цього синдрому:

• втрата здатності бачити позитивні результати своєї роботи, розчарування в ній; поява на фоні успішної професійної діяльності стійкого відчуття, що людина займається не своєю справою;
• неможливість знайти творчі рішення професійних завдань;
• зникнення гостроти емоцій і переживань (те, що радувало вчора, – сьогодні вже не радує);
• нестача енергії й ентузіазму, хронічна втома;
• дратівливість, часті конфлікти;
• зниження апетиту або, навпаки, переїдання, особливо вночі.

Синдром професійного вигорання є нормальним явищем, що супроводжує психологічні кризи професійного розвитку людини. Досягнення високого рівня професіоналізму може викликати переживання щодо рутинності своєї роботи, неможливості знайти в ній щось нове й цікаве, розчарування в перспективах подальшого професійного зростання.

Іншими причинами виникнення цього синдрому є:

• особистісні: замкнутість і некомунікабельність (інтровертна установка), емоційна нестійкість, низька професійна мотивація, особистісні конфлікти, комплекс неповноцінності;
• рольові: незадоволені професійні та кар’єрні амбіції, завищена професійна само­оцінка, конфлікти у професійній діяльності; несформованість навичок ефективного спілкування, перфекціонізм і переживання через неможливість досягти рівня власного професійного ідеалу;
• організаційні: одноманітна робота, відсутність можливостей для професійної творчості, саморозвитку, соціальна незахищеність, вкрай обмежені перспективи побудувати кар’єру та ін.

Знизити частоту й гостроту переживань синдрому професійного вигорання допоможуть такі рекомендації:

• Будьте уважні до себе, дбайте про себе, не ігноруйте явну втому й захворювання.
• Позитивно ставтеся до себе й власних професійних досягнень. Можливо, ваша праця недостатньо високооплачувана, але вона приносить користь іншим людям.
• Підбирайте роботу й завдання, які вам подобаються. Професійні завдання, які цікаві людині, виконуються швидше, легше та якісніше.
• Не шукайте в роботі порятунку від невдач в особистому житті. Робота – лише частина життя людини, а не панацея від усіх проблем.
• Не живіть життям інших людей, живіть – своїм. Якщо ви регулярно допомагаєте колегам робити частину їх роботи, задайте собі питання: а чи так вже гостро вони цього потребують? Раніше ж вони справлялися зі своїми обов’язками. Можливо, впораються й надалі?
• Радісні, емоційно насичені, конфліктні та інші події вашої професійної діяльності оцінюйте переважно з позицій логіки, а не емоцій.

У складному стрімко мінливому житті сучасної людини уникнути професійних стресів, конфліктів і синдрому професійного вигорання неможливо. Однак своєчасна самодіагностика таких станів, уважне ставлення до власного психоемоційного благополуччя й вироблення індивідуальних, найбільш ефективних саме для вас способів боротьби зі стресами дозволить їх безболісно подолати й направити життєву енергію на вирішення найбільш важливих для вас цілей і завдань.

Ольга Гриньова,

кандидат психологічних наук, практикуючий психолог

(За матеріалами журналу «Охорона праці»)