Прийняття Конвенції Міжнародної організації праці про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці 1999 року (№182) у червні 1999 року – 25 років тому – ознаменувало нову еру в довготривалих зусиллях, спрямованих на ліквідацію дитячої дитячої праці. Вона викликала безпрецедентну увагу та інвестиції в боротьбу з дитячою працею, а також принесла глибоке відчуття нагальності завдання. Незважаючи на те, що МОП працювала проти дитячої праці з моменту свого заснування в 1919 році, прийняття Конвенції № 182 активізувало всесвітній рух проти дитячої праці і принесло вкрай необхідний поштовх енергії в цій справі.

Конвенція закликає до негайних і всеосяжних дій щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, таких як рабство, торгівля людьми, примусове вербування дітей у збройні конфлікти, комерційна сексуальна експлуатація та використання дітей у незаконній діяльності. Прийняття цієї конвенції доповнило раніше ухвалену Конвенцію про мінімальний вік для працевлаштування (№138) 1973 року.

25 років по тому, факт універсальної ратифікації Конвенції № 182 є великим досягненням, яке слід відсвяткувати.

Однак, все ще існує 160 мільйонів дітей, залучених до дитячої праці, 79 мільйонів з яких зайняті на небезпечних роботах, що є однією з найгірших форм дитячої праці. Кількість дітей, чиє здоров’я, безпека та майбутня здатність процвітати в дорослому віці піддаються ризику через дитячу працю, викликає тривогу і є суворим нагадуванням про те, що високі амбіції, висловлені в Конвенції № 182, ще далекі від того, щоб стати реальністю.

З 2000 року, протягом майже двох десятиліть, світ робив стійкий прогрес у скороченні дитячої праці. Але в останні роки конфлікти, кризи та пандемія COVID-19 занурили ще більше сімей у бідність – і змусили мільйони дітей до дитячої праці. Найбільший сплеск дитячої праці спостерігається серед наймолодших дітей у віці 5-11 років. Майже кожна десята дитина у світі займається дитячою працею.