Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів  Управління Держпраці в області Валентина Ульяніна під час семінару у Благовіщенському МП «Комунальник» висвітлила тему щодо випробувального терміну при прийняті на роботу.

 При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Одностороннє встановлення власником умови про випробування являється недопустимим.  З урахуванням цього, умова  про випробування буде вважатися законною , якщо вона буде внесена у письмово оформлений трудовий договір і повторена у наказі про прийняття на роботу , з яким працівник ознайомлений під розписку до початку роботи.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.  Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Відповідно до ст..27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Строк випробування продовжується на кількість днів, протягом яких працівник був відсутній на роботі з поважних причин ( тимчасова непрацездатність або інше). Варто звернути увагу що стаття закону не передбачає обов’язкового продовження строку, а тільки допускає таку можливість, яку власник має право реалізувати шляхом видання наказу відповідного змісту, з яким працівник повинен бути ознайомлений.