Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно – правових актів Управління Держпраці в області Валентиною  Ульяніною  проведено семінар у КЗ «Гайворонська районна лікарня»  на тему: «Мінімальні гарантії в оплаті праці  та відповідальність за їх порушення».

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Державним бюджетом на 2019 рік передбачена мінімальна заробітна плата в Україні з 1 січня  4173 грн в місяць, або  25.13 грн. в погодинному розмірі.

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Інспектор звернула увагу на те, що мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною першою статті 12 Закону України «Про оплату праці», а саме:

– норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо.

– гарантії в оплаті праці для працівників – оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, тощо.

– гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо.

Водночас наголошую,  на необхідності нарахування та виплати індексації заробітної плати, яка також є державною мінімальною гарантією в оплаті праці та підлягає обов’язковому проведенню у встановленому законодавством порядку.

Абзацом чотири ч.2 ст.265 КЗпП передбачено доволі серйозні штрафи за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Розмір фінсанкцій дорівнює десятикратному розміру МЗП, установленої законом на момент виявлення порушення (у 2019 році — 41730 грн.), за кожного працівника, щодо якого вчинено порушення.
Не солодко доведеться й посадовим особам роботодавця-порушника. Їм доведеться сплатити адмінштраф за ст. 41 КУпАП від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн.).