«Необхідність легалізації трудових відносин та захист прав найманих працівників» - такою була тема, що висвітлила головний державний інспектор Управління Держпраці у Кіровоградській області Людмила Філоненко на інформаційно-роз’яснювальному заході у смт. Онуфріївці для роботодавців, найманих працівників та тих, хто здійснює пошук роботи.

 Інспектор надала інформацію, що стосувалися діяльності Управління щодо виявлення нелегальної зайнятості, запланованих заходів контролю, питань укладення трудових договорів, відповідальності за порушення у сфері трудових відносин.

Підставами для перевірки Держпраці (згідно Постанови КМУ №295) є:

·      звернення працівника чи фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

·      за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із ЗМІ, інших джерел, не заборонених законодавством;

·      за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів;

·      за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю);

·      за інформацією: Держстату, ДФС,Пенсійного фонду України;

·      за інформацією профспілкових органів.

Штрафи за порушення трудового законодавства у 2018 році складають:  

 - 30 мінімальних зарплат  за кожного працівника, це 111 690 грн  за наступні порушення: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору; оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час; виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску.

- 10 мінімальних зарплат за кожного працівника, це 37 230 грн (якщо мінімальна зарплата 3 723 грн) за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (наприклад, за не оплату роботи в нічний час, роботу в вихідний або святковий день, понадурочну роботу та інші питання оплати праці);

- 3 мінімальні зарплати , – це 11 169 грн (якщо мінімальна зарплата 3 723 грн) за такі види порушень: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі.

Штрафи накладає Управління Держпраці, виконання постанов про накладення штрафу покладається на Державну виконавчу службу.

Крім того, статтею 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність на керівника підприємства від 8500 грн до 17 000 грн за фактичний допуск працівника до роботи без трудового договору.

Отже, фактичний допуск одного працівника до роботи без трудового договору може коштувати 128690 грн (111 690 грн  і 17 000 грн) .

У ході зустрічі викладено відмінності між трудовим договором та договором цивільно-правового характеру.

Так, цивільно-правові договори укладаються про виконання певної роботи, яку працівник виконує самостійно, і вичерпуються виконаною роботою (послугою, продукцією), тож цивільно-правовий договір розрахований на однократне застосування.

Предметом договору підряду є конкретний результат праці підрядника, що набуває тієї або іншої матеріальної форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін договору та здається в придатному для виміру та оцінювання стані. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором про надання послуг виконавець зобов’язується вчинити певні дії або здійснити певну діяльність, які в основному не мають матеріального виразу, і користь від них реалізується виконавцем і споживається замовником, як правило, у процесі цих дій або діяльності.

Основні ознаки цивільно-правового договору (угоди):

суб’єктами правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

предмет договору - результат виконання робіт;

правила внутрішнього трудового розпорядку не поширюються на виконавця робіт за договором;

відносини між сторонами наказами не регулюються;

учасник угоди сам регулює процес виконання роботи;

оплата праці здійснюється на підставі акта виконаних робіт;

правові відносини регулюються нормами цивільного права.

Предметом цивільного договору про працю виступає матеріалізований результат праці або завдання одноразового характеру. При виконанні цивільних договорів про працю, процес праці не регламентується правом і здійснюється особою самостійно на свій розсуд.

Трудовим договором відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України вважається угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати визначену роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець – виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Законодавством умови праці (у тому числі й розмір заробітної плати) встановлюються для окремих конкретних професій, спеціальностей, кваліфікацій, посад, відповідно, у трудовому договорі обсяг виконуваної працівником роботи має визначатися саме, виходячи із професії, кваліфікації, посади, без зазначення конкретних одиниць виміру результату цієї роботи.

Предметом трудового договору виступає процес праці. Це означає, що працівник зобов'язується виконувати певну роботу або займати певну посаду на підприємстві, а власник або уповноважена ним особа зобов'язується забезпечити його цією роботою, надавати засоби виробництва, обладнання, прилади, механізми, приміщення, сировину, матеріали, комплектуючі деталі, давати вказівки, конкретні завдання. Власник має право доручити працівнику виконати будь-яке завдання в межах тієї роботи, яка обумовлена трудовим договором.

Уклавши трудовий договір, роботодавець не тільки використовує працю працівника, але і приймає на себе зобов'язання по наданню певних гарантій, пільг, а також по участі в соціальному забезпеченні працівника. А саме, надання щорічної оплачуваної відпустки, соціальних, навчальних відпусток; встановлення скороченого робочого часу для певних категорій працівників; зниження норм праці для неповнолітніх і осіб із зниженою працездатністю; надання гарантійних і компенсаційних виплат та інших соціально-трудових пільг.